|
БІЛЕ ЗОЛОТО
Спів моря, вітер, скелі край,
Ще мить і крила ринуть в вічність…
Сміття позаду і мораль
Того, під образом
«величність».
Плеск хвилі, віра в світлім дні
-
До суті радісно і звично
Солона крапля на струні,
Крізь води світло сонця вийшло.
Назустріч, розбудивши зір,
Як срібло по солоних водах,
Проміння місяця між гір
Розвило силу свого ходу.
Крізь води в білому вогні
До видноколу, до хвилини
Два сяйва злилось у струні
І поселилось в серці днини.
|