|
Первородний сюжет. Ще не пукла накручена
брунька,
Ще не взято у погляд політ білокрасих
лелек,
Десь в безвітряний простір струменіє
димок стріха-люлька,
Та крадеться тепло між розтоки
карпатських
смерек.
Не вмовкають думки, і, немов
ненароджений
старець,
Я втягаю повітря крізь сито солоних
долонь,
Просинається день, і до школи
наповнений ранець
Донесе сизий лев з мармурових
Маркових колон.
Проникає перо, анітрохи не вкучиться
плакать
Над не прощеним сном, над могилою
битих шляхів,
Та вперед Хтось веде хороводами
літерних знаків,
Що в повітрі весни променіють сезоном
вогнів.
Терпеливе довершення сходжених словом
мотивів
Крізь тумани дощів направляє у
простір тепло,
В’ється з
стріхи димок, і Карпатська орошена
грива
Заглядає в майбутнє, пізнавши своє
ремесло.
|