«…Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства!» Никодим запитав Ісуса: «Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге ввійти в утробу своєї матері й народитися?» Ісус відповів: «Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться від води й Духа, не може ввійти до Божого Царства! Народжене від тіла є тіло, а народжене від Духа є дух. Не дивуйся з того, що я сказав тобі: Вам потрібно народитися згори…» (Івана 3:3-7).

Матеріальний — Духовний світ, Тональ – Нагваль, Щільний – Тонкий простір…. Визначень багато у людському словнику.

Для людського розуму Духовний світ здається чимось незрозумілим, а отже піддається сумнівам. Людський розум опирається на події, проявлені, побачені, почуті, тобто на все що відбувається в процесі зовнішнього сприйняття. Він черпає знання в зовнішньому світі завдяки вже існуючим догмам, тому світ для того розуму сприймається як щільний, існуючий непорушно. Закони щільного світу, визнані завдяки існуючій програмі здаються для розуму непорушними.

Звідки виникла уява про непорушність, про незмінну щільність матерії?

Сутність людського існування (перебуваючи в будь-якому стані, в будь-якому просторі) — Душа, потрапляючи в середовище загальносуспільного поняття про ті чи інші закони проживання, переймає і зміщує увагу з центру (єдиного сприйняття) на периферію існування, тобто на загальносуспільну точку сприйняття свідомості. Зміщення відбувається частково в дитинстві (коли ще інтуїція, внутрішній голос не дає забути про першооснову буття, тому дитяче сприйняття знаходиться в перебуванні — взаємодії.), з роками зв»язок слабшає.

Чому матеріальне сприйняття переважає?

Творіння всесвіту розгортається з перебування у всьому що є, всім що є, тобто нічого не існує крім Творця і його Творіння. Існування Творіння відбувається завдяки сприйняттю. Кого? Того, хто сприймає творіння ззовні, оцінює творіння як існуюче, тобто того, хто спостерігає за процесами творення. Одним словом – є Творець і є той хто підтверджує, сприймає існування самого творіння.

Той спостерігач є антиподом Бога – Творця, тому що знаходиться по іншу сторону від Творення. Пояснюючи людською мовою – Духовний світ це те що перебуває в Творінні, тобто саме Творіння і те, що оцінює це Творіння – тобто розум, який оцінює, тобто деталізує а отже розділяє. Розділення відбувалось в процесі і таким чином утворився антипод Творця.

Саме той антипод який знаходиться за межами процесів творення, як окремий стан, стан оцінювання, одним словом – розум, є тим, хто природньо забажав володіти всім Творенням Творця. Творець Творить а розум споживає творіння.

На периферії Всесвіту, тобто в проявленому щільному просторі виник антипод Творцю, завдяки якому відбувається руйнування матерії, тому ущільнення простору є одночасно процесом руйнування, кінцевим проявом Творчості Творця.

Ось цей Творець і Антипод Творця – знаходиться всередині сутності людської. Творець як першооснова, звідки почалось і взагалі існує, здійснюється творіння, антипод – іншими словами – тіньова сторона, сатана, антихрист, цей те, що пояснює саме Творіння, заперечуючи Його. Заперечує тому, що сприймає Творіння розділено, частково, тільки найщільнішу Його частину.

Ця протилежність, перебуваючи в постійній суперечці з Творцем створила систему, яку спостерігає сьогоднішнє людське око — СИСТЕМУ ВОЛОДАРЮВАННЯ, Ієрархію, тобто ту систему, яка існує на планеті Земля вже багато тисячоліть.

Суспільний стан свідомості повністю знаходиться під впливом системи ВОЛОДАРЮВАННЯ. Бажання володіти засіяне програмою, яка проявляється введенням конкурентноздатності, суперництва, бажанням змагатись, а отже бажанням перемагати.

Що таке перемога як така? Звідки взявся цей термін, поняття? Перемога над ким – чим?

Всі так звані змагання виникли як бажання продемонструвати ті чи інші вміння, знання, тобто показати свою перевагу НАД КИМОСЬ. Демонстрація переваги виникає з стану внутрішнього сумління. Сумління – це повний розрив зв'язку зі своєю серединою. Звідси – ілюзорне сприйняття світу.

Таким чином виникла система Володарювання, яка поставила під сумнів саме існування Творця, тому легко володіє свідомістю людей (суспільною свідомістю), тримаючи сприйняття в обмеженні, в сумніві!

Саме поняття перемагати з'явилось завдяки бажанню володарювати над, споживати. Всі дії людей, якими управляють – спрямовані в цьому руслі. Система КОНКУРЕНТНОЗДАТНА, ЗНАЧИТЬ ПРОТИПРИРОДНА.

«Тональ починається з народження і кінчається зі смертю. Але нагваль не кінчається ніколи. Нагваль не має межі. Нагваль — це те, де мешкає Сила».

«Для нагваля немає ні землі, ні повітря, ні води. Тому нагваль ковзає, або літає, або робить те, що він може робити в часі нагваля, яке не має нічого спільного з часом тоналя. Ці дві речі — НЕ перетинаються».

«Тональ і нагваль — суть два різних світи. В одному ти розмовляєш, а в іншому ти дієш».

(Castaneda C. — Tales of Power. 'Рocket Books', NY, 1978)

«Істина є щось — те, що не має причини, але вона і є причина всього.

1. Брехня є ніщо; але вона ж є проявлене щось.

1. Те, що створено, буде знищено; те, що почалося, має скінчитися.

1. Всі речі, які можна бачити людськими очима, є проявом чогось, суть ніщо і тому мають здатність минати.

1. Речі, які ми бачимо, — лише відображення, які проявляються при вібраціях ефіру, і коли умови змінюються, вони зникають.

1. Дух Святий є істина, те, що було, є і завжди буде; він незмінний і неминучий. »Євангелія від Ісуса Христа епохи Водолія, слова дванадцятирічного Ісуса.

Людське сприйняття Я (стан розділення), тобто себе – це антипод Творця, тому що все існування в матерії спрямовано на споживання цієї матерії. Тобто самого себе. Бажання володіти будь-кимось – чимось є бажанням протидіяти процесу Творення.

Людина завжди розпинає в собі Христа, не приймаючи самої природи існування, яка є Творчою Енергією Отця.

Перебування в потоці цієї Енергії, тобто в Творчому процесі Буття, переводить існування в безкінечний процес.

А інакше є поняття первородного гріха, народження яке відразу несе в собі знищення (процеси старіння, відмирання).

Людина яка сприймає себе тільки фізичним тілом – знаходиться в стані перевернутого сприйняття, тому що оцінює світ як розділений, існуючий сам по собі.

Парадигма існування в Єдності з усім виключає будь-яку конкуренцію, Ієрархію, тобто породжує абсолютну взаємодію – ВЗАЄМОУСВІДОМЛЕННЯ ПРОСТОРУ. Взаємодія розкриває свідомість, дає волю процесу Творчості, що трансформує всю систему конкуренції, бажання перемогти, а отже зникає бажання долати когось-щось, з цього — войовничість як таку.

Стан Єдності підводить сприйняття до визначення відповідного місця сутності в просторі, тобто до безпомилкового вибору перебування в просторі. В стані прийняття, взаємодії, Єдності з усіма вимірами, світами і станами, відбувається чиста Творчість, БУТТЯ в Вічності, безкінечності. Звідси зникає поняття самої смерті, а отже смертності як такої.

P.S: ВІДНОШЕННЯ – віддавання того що носиш, тобто процес давання того що Є в середині тебе. Тільки твоє ВІДНОШЕННЯ змінює твій стан, тільки ВІДНОШЕННЯ ДО СВІТУ ДАЄ ТОБІ ТЕБЕ – СТАН ТВОРЦЯ, а отже стан ХРЕСТА де Я І ОТЕЦЬ ОДНО, ОДНО!!! БЕЗ КОНКУРЕНЦІЇ…

В ДУСІ ВСЕ НА СВОЇХ МІСЦЯХ, ВСІ ЗА ОДНО!

Будьмо!

З Любов'ю, Марія В.

22.01.2016