ЯК ДУХУ ПЕРЕБУВАТИ В ЗАМКНУТІЙ УЯВІ ПРО РЕАЛЬНІСТЬ?

          ЧИ ЛЕГКО БОГУ БУТИ В ЛЮДИНІ?

Нейробіологи, працюючи над питанням прийняття рішень нашим мозком, прийшли до висновку, що рішення в мозку приймаються за 30 секунд до того, як людина про це знає. Тобто інформація прийнята до подання її в мозок.

Хто чи що сприймає інформацію, приймає рішення?

 Людське сприйняття відбувається з точки сприйняття, відділеної від  сприйняття справжнього приймача.

Спочатку відбувається сприйняття Душею – це вірне, ПРЯМЕ сприйняття, яке всю інформацію сприймає правдиво, без викривлень, тобто бачить справжню дійсність.

Через 30 секунд людина приймає рішення, тобто знає ВЖЕ ІНШУ ІНФОРМАЦІЮ, хоча по характеру ніби ту ж саму, але вже з іншого ракурсу. Саме цей Ракурс сприйняття являється ілюзорним, а сприймається як єдиновірна інформація.

Чому так відбувається?

Душа знаходиться поза всіма поняттями розуму про час, простір, закони. У Душі  свої закони, які єдині з законами Всесвіту, з Законами Творця.  Отримана Душею інформація є дійсною.

Як відбувається перехід з одного бачення на інший?

Розум людини в процесі життя в суспільстві приймає закони суспільства, тобто повністю орієнтується на прийняту суспільством закономірність, фільтрує прийняту Душею інформацію і вже подає на свій лад.

Як вийти з цього обману?

Якось в юності написані такі рядки:

О Боговілля – ти чудове,

Розвій мене на всюю всеявінь!

За неба й небеса,

За всі небіння,

Де мука не куса й не зависа,

Де все літає у говінні,

Говіє не торкаючись списа

Земного і страшного,

Де Вседуша!

Ого…

збірка «Душі ковток»

Про що він? Що за спис земний і страшний?

 Цей спис є земним сприйняттям реальності.

Чому?

Світ природи свідомий – це світ взаємодії і постійного творчого процесу одночасного творення і сприйняття. Все в природі досконале, ритм буття – це ритм вічності. Ритм дійсності!

Дуальне сприйняття розділило світ.  З досконалої дійсності витекли полярності. Звідки вони взялись і що з ними робити? Чому те що добре для одних, іншими сприймається як зло і т.д.? Ділема безкінечна, яка залишається не вирішеною.

 Звідки в мозку людини взялось те, що на 30 секунд пізніше сприймає рішення?

Це що приймає рішення називається ОСОБИСТІСТЮ! Особистість – це сформована індивідуальність, з певним баченням, тобто з певним вектором сприйняття?

Що допомагає формувати рішення? Зрозуміло – середовище.

Якось в лісі (не пам’ятаю країни), було знайдено дві дівчинки, які жили і виховувались в зграї вовків. Всі повадки дівчат повністю були як у вовків, пересувались на руках і ногах одночасно. Як не намагались люди перевчити, виховати з них людей, нічого не вдалось. Молодша дівчинка померла через кілька місяців, старша прожила кілька років, та не перейшла на ходіння ногами, не змогла володіти людською мовою. Чому?

Свідомість тварин є колективною, точка сприйняття вовків знаходиться в єдиній точці цілого колективу. Дівчат перевезли до людей, а сприйняття залишилось з вовчим колективом.

 Так і в людей. Є суспільно прийняте сприйняття мас, яке називають ментальністю. В одних народів одне і т.д.

Але по суті всі схожі. В такій системі суспільне сприйняття виховує індивідуальне. Індивідуальність завдяки суспільству формує сприйняття на яке опирається, проживаючи в суспільстві. Загальноприйняті закони підтримуються для підтримання існуючого порядку.

Отже, після народження, людина, сприймаючи світ напряму ( чисте, пряме сприйняття) змінює ракурс бачення завдяки впливу суспільного сприйняття. Так зміщується точка сприйняття з Душі на особистість.

 Що таке особистість?

 Особистість формується в суспільстві, виробляючи в собі бачення світу відповідно з відношенням до світу людини і впливом на формування світогляду суспільства, оточуючого середовища. Тобто існування особистості, вибір і прийняття рішень ЗАЛЕЖАТЬ від маси факторів. Отже фактори управляють можливостями особистості.

 Звідки взялась особистість взагалі, що це таке? Для чого формується особистість? Чи впливає формування особистості на її існування в середовищі?

На такі банальні запитання існують такі ж банальні, всім відомі відповіді. Та чи вони дійсно відомі?

Особистість це та індивідуальність, якою себе сприймає людина і вирізняє її від інших. Кожна особистість набуває власних вмінь, якостей. Одним словом всі особистості різні.

 Якості особи сприймаються нею як неповторні. Завдяки особистісним ознакам відбувається самооцінка в одну чи іншу сторону. Таким чином всі зовнішні якості особистості впливають на відношення до оточуючого середовища.

 Якщо особа має високу оцінку – світ здається прекрасним і навпаки. Щоб здобути певну оцінку в суспільстві, людина набуває вмінь, якостей, які мають високу ОЦІНКУ в суспільстві, отже підлаштовується під суспільні поняття, судження…..Так одне впливає на інше: досвід проживання в суспільстві на формування відношення до «себе» чи Себе?

 Як відноситись до світу вчать змалку, виховуючи певні якості характеру, поступово зміщується і точка сприйняття – бачення реальності, таким чином зміна реальності взагалі. Зміну відношення до простору диктують ті чи інші закони, порядки.

 ЗМІНА ПОРЯДКІВ ВІДБУВАЛАСЬ ЗАВЖДИ, кожен порядок диктував свої правила, таким чином змінюючи свідомість мас. Суспільна впливала на індивідуальну свідомість, постійно зміщуючи вектор сприйняття. Закони змінювали поняття про ті чи інші істини, історія нескінченна в прикладах змін системи.

 Що таке пряме сприйняття?

 Вся удавана реальність транслюється через мозок, який налаштований на певний ракурс сприйняття. Це ракурс дуже обмежений, тому людська істота відчуває себе залежною від усього: Бога, обставин, їжі і так далі.

Людські істоти проживають життя в різних станах. Творчий стан наближає людину до глобального відчування світу, але людський мозок перебуває в такому стані певний час, потім повертається в замкнутий простір. Загалом, людина повністю керована в своєму залежному світі.

Розум людини не може сприйняти всієї картини дійсності цілком, тому що призначений для інших цілей — це інструмент вивчення реальності, це тільки інструмент вивчення картини світу. Для повного сприйняття картини світу потрібні певні стани мозку, певний настрій на частоти, яка може змінити діапазон сприйняття дійсності. Деталізація пізнання, що є основною функцією розуму, тут не має ніякого значення.

Станом розуму людини потрібно управляти, тому що він сприймає тільки з початку до кінця, тобто сприйняття кінцеве і не може охопити всієї картини реальності. Тому розум прив’язаний до об’єкту керування, якого він сприймає як щось ззовні. Так виникла релігія. Без того, хто керує розумом неможливе його існування. Сприйняття, центроване в людському розумі живе в повній залежності від управління, тому що його реальність сприймається, як щось вже існуюче, незалежно від того, хто сприймає. Розум бачить об’єкти, навколишню дійсність як зовнішній кінофільм, який відбувається незалежно від участі в ньому сприймаючого. Розум дізнається, сприймає, вчитися в цій реальності, поступово пізнаючи видимий світ. Розум потребує водійства. Йому потрібен співрозмовник, така його природа. І від цього виникає поняття Бога, як чогось зовнішнього, який створив реальність і нею керує.

Розширення сприйняття дає людині можливість сприймати світ Душею, тобто тієї сутністю, яка не обмежена однією моделлю світу. Таке сприйняття дає можливість перебувати в усьому просторі і часі одночасно (це перший етап пізнання квантового стану), що вже виключає поняття, проживання смерті (тобто смерть тіла). В такому стані смерть перестає бути, тому що всі розділені реальності, які були в циклі смерті-народження вже находяться в єдиному діапазоні сприйняття. Всі існування людей повністю залежить від сприйняття.

Але це один крок до розширення сприйняття. Повне звільнення від залежності видимої реальності, повне входження в життя — це виворіт сприйняття цілого Всесвіту. Тут вже йдеться безособистісний стан свідомості.

При розширенні і переході внутрішнього світу назовні і навпаки, відбуваються і фізичні зміни, які сьогодні піддаються вивченню. Повністю змінюється дихання, смаки, поступово трансформується тіло. Спочатку повністю урівноваживши всі фізичні процеси,  відбувається омолодження і удосконалення тіла.

На початку проживається процес пізнання можливостей свідомості, пізнання структури буття. Процес пізнання більш тонких станів буття змінює ставлення до реальності, потім саму реальність, повністю змінює сприйняття.

Інформацію з іншого боку дійсності передавали здавна, але людське сприйняття замкнуто в існуючих догмах, які сприймаються як непохитні істини. Хоча безособистісний стан, стан Творця був, як всі знають у Ісуса Христа, історія знає кілька прикладів, які не були сприйняті з однієї простої причини — закони цивілізації закрили розум людини в пастці, вийти за межі якої було під багатьма загрозами, тобто розум в стані страху. Розуміння слів Ісуса досі не відбулося з тієї простої причини, що немає точок дотику внутрішнього із зовнішнім світів сприйняття. Але… Вивертання тора суспільної свідомості людства необхідне, інакше неможливе ПРЯМЕ сприйняття дійсності.

Коли свідомість вивертається зсередини на зовні, виникає абсолютна перебування у всьому і розуміння всіх процесів. Це розуміння поза інтелектом. Це інше життя. Вона змінює все.

Ви знаєте про ефекті сотої мавпи. Так буде відбуватися пробудження всього людства, але цей стан потрібно подавати, транслювати в світ людського розуму, щоб людство повністю усвідомлювало, де знаходитися точка сприйняття і бажала пізнати самого себе у всій повноті. Це являється прямим обов’язком тієї, яка зараз пише ці рядки.

Хочу сказати, що перебування у відкритому стані свідомості дає відповіді на всі питання, знання приходять самі собою. Але людиною такі знання, нажаль, сприймаються з іншого боку реальності.

Зараз відбувається олюднення Бога, тобто стан Творця входить в фізичні процеси, таким чином змінюючи фізику людини.

 Дійсність багатовимірна, багатопросторова, безкінечна, завжди є чи тільки відбувається в сприйнятті спостерігача?

 Буття існує завжди, проявляється крізь сприйняття.

 Душа веде, вона вічна, зо секунд відділяють тебе від неї? З0 секунд – це вічність. 30 секунд можуть вивернути Всесвіт.

Нема і не може бути такої технології, яка могла б замінити чи приблизитись до Свідомості Душі – Духу. Дух не логічний, Дух Вічний! Тільки Творець в ритмі буття Творить дійсність.

P.S: Смерть тіла наступає тільки завдяки тягарю особистості. Чим масштабніша особистість, тим більший тягар несе Душа. В післясмертний період відбувається розтотожнення особистості для наступного втілення, щоб не зосталось і сліду від минулої індивідуальності. На замітку тим лідерам сучасних духовних шкіл, які стверджують, що Душа не переходить з життя в життя, вони плутають такі різні поняття як сутність і особистість. Сутність, тобто Душа є аспектом, променем Творця, це вічна Зірка, яка сяє завжди сяйвом Бога крізь любі маски любої особистості. Після смерті зникає тільки особистість, яка НІДЕ не зафіксовується, тому що її не існує, вона повна ілюзія. Чим більшої значимості набирає особистість, тим довше і важче розособлення, очищення в післясмертний період. Та, нажаль, люди, які прагнуть згадати минуле життя, мають на увазі саме особистість. Отже, Вище Я і особистість – несумісні поняття. Коли зникає особистість – зникає й потреба помирати, відкривається пряме бачення – сприйняття світу Душею, далі єдність з усім творінням в Дусі.

І сказав Господь: не вічно Духу моєму бути зневажаємим людьми, тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять літ.Бут.6:1-3

23-24 березня 2016

З любов'ю, М.