Обрій Серця

Слово над Монте–Касіно

Mariya — Tue, 21 Feb 2012 11:18:01 GMT

Слово над Монте–Касіно

Виплелось у вінок,

Звідки воно? – Постійно

Чути один дзвінок.

Бачу, над молитвами

Хрест новий встає.

Ти звернись до Мами ,

Десь вона поруч є.

Десь на яву, без кордонів

Миль за п’ятдесят,

Що білогриві коні

Нас понесуть показать,

Є джерело натхнення –

Ти його зачерпни,

Незганьблене, несотворенне,

В ньому відродимось ми.

Первородний сюжет

Mariya — Tue, 21 Feb 2012 09:15:09 GMT

Первородний сюжет. Ще не пукла накручена

брунька,

Ще не взято у погляд політ білокрасих лелек,

Десь в безвітряний простір струменіє димок стріха-люлька,

Та крадеться тепло між розтоки карпатських

смерек.

Не вмовкають думки, і, немов ненароджений

старець,

Я втягаю повітря крізь сито солоних долонь,

Просинається день, і до школи наповнений ранець

Донесе сизий лев з мармурових Маркових колон.

Проникає перо, анітрохи не вкучиться плакать

Над не прощеним сном, над могилою битих шляхів,

Та вперед Хтось веде хороводами літерних знаків,

Що в повітрі весни променіють сезоном вогнів.

Терпеливе довершення сходжених словом мотивів

Крізь тумани дощів направляє у простір тепло,

В’ється з стріхи димок, і Карпатська орошена

грива

Заглядає в майбутнє, пізнавши своє ремесло.

Звідусіль чути силу суцілля

Mariya — Sat, 18 Feb 2012 15:02:51 GMT

Звідусіль чути силу суцілля,

Несказанну, взаємно одну,

Прокидається око з похмілля –

Віддає своє бачення сну.

Прокидається здатність сприймати

Через власну чуттєвість добра,

Чи мовчати, чи слово казати-

У всілякому дні глибина.

У всілякій хвилині – всецвіття,

В кожнім серці – частина всього,

Відчиняються двері – в привіті

Вдячний образ тебе одного.

Острів радості вже недалеко,

Вже до нього подати рукою.

І сміється із неба лелека,

І нарешті ти сам із собою.

Все, що паде тобі в долоні

Mariya — Sat, 18 Feb 2012 15:01:47 GMT

Все, що паде тобі в долоні

Є в горизонту на руках,

І хай вбирають твої скроні,

Що бачить там весінній птах.

Цвіте калина, пахне м”ята,

Наука доганяє цвіт,

Жива сторінка, незлім’ята

Співає, піє сто молитв.

А там, за вічним небокраєм,

Тік безкінечності – тепла,

Земля тріпоче, хоче РАЮ,

І РАДО ЗЦІЛИТЬСЯ ВОНА!

ГОЛОС БОГА!

Mariya — Sat, 18 Feb 2012 15:00:27 GMT

ГОЛОС БОГА!

Незалежно від твого і мого

Многозвуччя у кожнім вікні

Я вбачаю в тобі Голос Бога,

Напівтихо відчутий в мені.

І яка б не вела нас дорога

Крізь заплутані будні рясні,

Та невпинно звучить Голос Бога

Многозначно відчутий в мені.

Зупинялась, не трафила в ногу,

Розганяючи думи пісні,

Та постійно звучить Голос Бога,

Що від тебе почувся мені.

Як дитина - відверто, не строго -

Споглядаю події рясні,

Крізь реальність звучить Голос Бога,

Що засіяний сяйвом в мені.

Хай нам сяє Любов”ю дорога

В ясні дні і в холодній пітьмі,

І хай завжди ЖИЄ ГОЛОС БОГА,

Що так густо співає в мені.

ПОДЯКА

Mariya — Sat, 18 Feb 2012 14:59:20 GMT

ПОДЯКА

Політ, проявлене видіння –

Навколо зорі у танку,

Сплетіння душ, сердець сплетіння

Підносять Ангели в вінку.

Вібрує світло в кожнім серці,

Заглиблюється в нотний стан,

Відкриті вже до Раю дверці,

І Рай проймає Тут і Там.

Епоха поверхневої культури Закінчує крутить свої права

Mariya — Sat, 18 Feb 2012 14:58:21 GMT

Епоха поверхневої культури

Закінчує крутить свої права –

На сцену, розмуровуючи мури,

Виходить Пісня сильна і жива.

Виходить слово, що не губить змістом,

А підіймає вгору дух і честь,

І пролітає скрізь, над кожним містом,

Ввійшовши в кожен розум, кожен жест.

Розвиднюється Правда – пахне квітка,

На світі радість серця ожива!

Хай буде так, хай кріпне Божа мітка

У оці людства! Хай зійдуть дива!

У вищі води кану, кану ввись

Mariya — Sat, 18 Feb 2012 14:57:10 GMT

У вищі води кану, кану ввись –

Як добре в вищих водах, подивись!!!

Як грає в світлі образів краса,

Як всюди розквітають чудеса.

Пройду по вищим травам, по росі –

Усе говіє в ранішній красі,

Усе співає співом золотим,

Усе радіє, я радію з тим.

У вище слово кану, в небеса,

Хай обіймають думи чудеса,

Хай сіють вічну мудрість в кожен дім,

Радіють люди й я радію з тим.

Мій Ангел, сидячи на дубі

Mariya — Sat, 18 Feb 2012 14:55:46 GMT

Мій Ангел, сидячи на дубі

Співає пісню про безодню літ .

У оці колосяться трави любі:

Набачить і намріє світ.

Мій Ангел про твоє говорить,

Довершить фразу - обмалює річ,

Мій Ангел світло-думу творить,

Дає завдання сну на кожну ніч.

Мій Ангел сподіватись любить,

Що голос розуму усіх нас приведе

У наше серце – там нас приголубить

Господь. Він в кожнім з нас живе!

Я вбачаю у дійсності край перелому

Mariya — Sat, 18 Feb 2012 14:54:52 GMT

Я вбачаю у дійсності край перелому,

Переходу від пут матеріального дна

До взаємобуття, до всеволі, додому,

Звідки чутна творіння живильна луна.

Звідти йде інформація білим потоком,

Сіє в душу світанку фотони ясні –

Ти вбирай силу дій некерованим оком,

Ти надій в своїй думі благі цільні дні.