ДУША
Куди ти сховалась, блаженна Душа?
Чому так закрита думками?
Для чого, маскуючи суть забуттям,
Твій смисл позабутий віками?
За що замуровують твою красу
В квадрати закритих домівок?
Чому нескінченну, незриму, просту
Не чують мільярди голівок?
Розкрийся, Засяй, Розговійся на світ,
Хай крила Твої Розмайнуться!
Розвій нескінченний засмучений піт,
Що з людства потоками ллється!
Засмійся над світом, звільни від думок
Закручений цифрами розум,
Хай людство блаженства ковтне Твого вдох,
Хай легкістю люд огорнеться.
Засяй крізь поверхню ментального сну,
Розрухай свідомість прозрінням.
Розквітни крізь тіло, крізь шкіру тісну
Заблискай крізь суть зроговілу!
Пробийся, Прорвись крізь завісу пітьми
Що думи насіяли снами,
Пройми все Собою! Щоб сонні мізки
Прониклись Промінням пізнання.
Хай буде у вічності правда ясна
Що сонце шепоче привітне:
Єдина є цінність – це твоя Душа!
У ній всі Буття всього Світу.
8.11.2017
|