ЛІТАТИ!  м
Нам крила небесні дані для польоту,
Щоб Манну Вселенську прийняти сповна!
Літати щодня – найцінніша робота,
Літати! Коли між думками війна…
Літати, коли повсякденна робота
Знекровлює силу натхнення сповна,
Літати, коли нас постійна турбота
Приковує міцно до самого дна.
Літати над містом, над садом, городом,
Над маривом злим, що принесла війна,
Літати над світом, над світлим народом,
Щоб силу Його оцінити сповна!
Літати над морем, співати в польоті,
Сміятись і плакать, як вістка сумна,
Літати! Коли навіть крила в болоті,
Коли над Землею ментальна стіна!
Літати! Земля у польоті Говіє,
Говіє співанка весняного Дня!
Літати як Птиця, щоб смутні події
Розвіяти Крильми Світанку зрання!
Літати, бо Дух не прикутий до рами
Тілесних обмежень, суспільного сну!
Літать! Щоб вселенські розіграні драми
Розкрились для Світла, прийняли Весну!
Літати, хай думка не висне над тінню,
Щоб нечисть згоріла до самого тла!
Щоб чистим в нас було блаженне сумління,
Щоб Сила Духовна зростала й цвіла!
Літать й Процвітать, межі зникнуть як тіні,
Дух Світла розсіє всесвітню імлу!
Літаймо і з нами хай Сонце радіє,
Проміння хай входить у думку тісну
Людей, що накормлені сном люцифера,
неначе матерія перша була),
Сміється над людом уся атмосфера,
Сміється природа, що з Духу зросла!
Посміймося й ми, тихо крила здійнявши,
Нам Сяяти в Дусі і Радість нести!
Пізнає і сонний до вічності ставший,
Що Ти без Духовного Світла не Ти!
11.11. 2020 11.00
Марія Воробець
Нам крила небесні дані для польоту,
Щоб Манну Вселенську прийняти сповна!
Літати щодня – найцінніша робота,
Літати! Коли між думками війна…
Літати, коли повсякденна робота
Знекровлює силу натхнення сповна,
Літати, коли нас постійна турбота
Приковує міцно до самого дна.
Літати над містом, над садом, городом,
Над маривом злим, що принесла війна,
Літати над світом, над світлим народом,
Щоб силу Його оцінити сповна!
Літати над морем, співати в польоті,
Сміятись і плакать, як вістка сумна,
Літати! Коли навіть крила в болоті,
Коли над Землею ментальна стіна!
Літати! Земля у польоті Говіє,
Говіє співанка весняного Дня!
Літати як Птиця, щоб смутні події
Розвіяти Крильми Світанку зрання!
Літати, бо Дух не прикутий до рами
Тілесних обмежень, суспільного сну!
Літать! Щоб вселенські розіграні драми
Розкрились для Світла, прийняли Весну!
Літати, хай думка не висне над тінню,
Щоб нечисть згоріла до самого тла!
Щоб чистим в нас було блаженне сумління,
Щоб Сила Духовна зростала й цвіла!
Літать й Процвітать, межі зникнуть як тіні,
Дух Світла розсіє всесвітню імлу!
Літаймо і з нами хай Сонце радіє,
Проміння хай входить у думку тісну
Людей, що накормлені сном люцифера,
неначе матерія перша була),
Сміється над людом уся атмосфера,
Сміється природа, що з Духу зросла!
Посміймося й ми, тихо крила здійнявши,
Нам Сяяти в Дусі і Радість нести!
Пізнає і сонний до вічності ставший,
Що Ти без Духовного Світла не Ти!
11.11. 2020 11.00
Марія Воробець
Нам крила небесні дані для польоту,
Щоб Манну Вселенську прийняти сповна!
Літати щодня – найцінніша робота,
Літати! Коли між думками війна…
Літати, коли повсякденна робота
Знекровлює силу натхнення сповна,
Літати, коли нас постійна турбота
Приковує міцно до самого дна.
Літати над містом, над садом, городом,
Над маривом злим, що принесла війна,
Літати над світом, над світлим народом,
Щоб силу Його оцінити сповна!
Літати над морем, співати в польоті,
Сміятись і плакать, як вістка сумна,
Літати! Коли навіть крила в болоті,
Коли над Землею ментальна стіна!
Літати! Земля у польоті Говіє,
Говіє співанка весняного Дня!
Літати як Птиця, щоб смутні події
Розвіяти Крильми Світанку зрання!
Літати, бо Дух не прикутий до рами
Тілесних обмежень, суспільного сну!
Літать! Щоб вселенські розіграні драми
Розкрились для Світла, прийняли Весну!
Літати, хай думка не висне над тінню,
Щоб нечисть згоріла до самого тла!
Щоб чистим в нас було блаженне сумління,
Щоб Сила Духовна зростала й цвіла!
Літать й Процвітать, межі зникнуть як тіні,
Дух Світла розсіє всесвітню імлу!
Літаймо і з нами хай Сонце радіє,
Проміння хай входить у думку тісну
Людей, що накормлені сном люцифера,
неначе матерія перша була),
Сміється над людом уся атмосфера,
Сміється природа, що з Духу зросла!
Посміймося й ми, тихо крила здійнявши,
Нам Сяяти в Дусі і Радість нести!
Пізнає і сонний до вічності ставший,
Що Ти без Духовного Світла не Ти!
11.11. 2020 11.00
Марія Воробець
|