ВІСЬ 
Йду, не ступаючи ні кроку,
Йду не торкаючи роси,
Йду без дороги і без року,
Іду спромігшись довести
Вісь світу в центрі кругозору,
Щоб коромисло світлосфер
Урівноваживши опору
Прийняло вимір тут тепер.
Рівняє вісь вогненне серце.
За склом земного ліхтаря
Не віск, не пристрій, не люстерце –
Свідомо світиться Земля.
Свідомо гріє серце груди,
Свідомих тіл ясний політ
Перебуваючи усюди
Тримає яснокрилий світ.
Йду споглядаючи світання,
Пройнявши віссю земний центр,
Любові первісне звучання
Добром наповнює момент.
23.32 26.10. 2019
Не тлінне я сидить на вищім троні,
Що спогляданням творить ясносвіт,
Не в золотій, у сонячній короні
Розносить істини блаженну мить..
За межі дум звучатиме світання,
Хвиленаситно радість проявля,
Основозвісні мають існування,
Суттєясне говіє немовля.
Звучить основа в вічнім поміжмежжі,
Суттєріздвяні розвива світи….
Май лиш Одне, все інше безбережно
Зуміє розкриватись і цвісти.
26.10.2019
|