Обрій Серця

Епоха поверхневої культури

Закінчує крутить свої права –

На сцену, розмуровуючи мури,

Виходить Пісня сильна і жива.

Виходить слово, що не губить змістом,

А підіймає  вгору дух і честь,

І пролітає скрізь, над кожним містом,

Ввійшовши в кожен розум, кожен жест.

Розвиднюється  Правда – пахне квітка,

На світі радість серця ожива!

Хай буде так, хай кріпне Божа мітка

У оці людства! Хай зійдуть дива!